- Виберіть рядок, у якому всі іменники вжито в давальному відмінку відповідно до поданих контекстів: «подарувати ___(мама)», «розповісти ___(друг)», «написати ___(сестра)».
Answer: мамі, другу, сестрі — усі форми відповідають давальному відмінку першої та другої відміни
Коли ви бачите питання про відмінювання іменників, перш за все визначте, який відмінок вимагає контекст. Дієслова «подарувати», «розповісти», «написати» керують давальним відмінком — вони відповідають на питання «кому? чому?» і позначають адресата дії.
Варіант A є правильним: «мамі», «другу», «сестрі» — це форми давального відмінка однини. Іменники I відміни (мама, сестра) набувають закінчення -і у давальному відмінку, а іменники II відміни (друг) — закінчення -у/-ю. Саме ці форми відповідають на питання «подарувати кому? — мамі», «розповісти кому? — другу», «написати кому? — сестрі».
Варіант B містить форми знахідного відмінка («маму», «друга», «сестру»), які відповідають на питання «кого? що?» і позначають прямий об'єкт дії, а не адресата. Це поширена помилка — плутати знахідний із давальним.
Варіант C — це орудний відмінок («мамою», «другом», «сестрою»), який відповідає на питання «ким? чим?» і вживається, наприклад, із дієсловом «бути» або прийменниками «з», «між».
Варіант D містить змішані форми: «мами» і «сестри» — родовий відмінок, але «друга» може бути і родовим, і знахідним. Родовий відмінок відповідає на питання «кого? чого?» і вживається після прийменника «від», «без» тощо.
Порада: Щоб швидко визначити давальний відмінок, підставляйте питання «кому?» — якщо форма відповідає, це він. Запам'ятайте типові закінчення: -і для I відміни та -у/-ові для II відміни.
- Оберіть рядок, у якому всі іменники в підкреслених словосполученнях вжито у знахідному відмінку: «бачити ___(ліс)», «їхати на ___(дача)», «чекати ___(тиждень)».
Answer: ліс, дачу, тиждень — форми знахідного відмінка для іменників чоловічого роду другої відміни та жіночого роду першої відміни
Коли ви бачите завдання на визначення відмінка іменників у словосполученнях, спочатку поставте питання до кожного іменника та врахуйте прийменник (або його відсутність).
Знахідний відмінок відповідає на питання кого? що? Розглянемо кожен приклад: «бачити що? — ліс» (іменник чоловічого роду ІІ відміни, неістота → форма збігається з називним: ліс); «їхати на що? — дачу» (іменник жіночого роду І відміни, закінчення -у у знахідному: дачу); «чекати що? — тиждень» (іменник чоловічого роду ІІ відміни, неістота → форма збігається з називним: тиждень). Отже, правильна відповідь — C: ліс, дачу, тиждень.
Варіант A (лісові, дачі, тижню) — це форми давального відмінка (питання кому? чому?), які не відповідають жодному з поданих словосполучень. Варіант B (лісу, дачі, тижня) — форми родового відмінка (питання кого? чого?); хоча деякі дієслова справді керують родовим, у цих конкретних словосполученнях потрібен знахідний. Варіант D (ліс, дачі, тиждень) частково правильний, але слово дачі — це форма родового або місцевого відмінка, а не знахідного; після прийменника «на» зі значенням напрямку потрібна форма дачу.
Порада: Запам'ятайте, що для іменників-неістот чоловічого роду ІІ відміни знахідний відмінок збігається з називним, а для іменників І відміни жіночого роду знахідний завжди має закінчення -у / -ю. Перевіряйте кожне слово окремо питанням до відмінка.
- У якому реченні іменник у виділеній позиції вжито в орудному відмінку для позначення інструмента або засобу дії (а не для позначення сумісності)?
Answer: Вона намалювала картину олівцем на аркуші білого паперу
Коли ви бачите питання про орудний відмінок, важливо розрізняти два його ключові значення: орудний інструментальний (відповідає на питання чим? з чим? у значенні знаряддя дії) та орудний сумісності (позначає особу або предмет, що супроводжує когось, і теж відповідає на питання з ким? з чим?). Саме ця різниця є серцем цього завдання.
У варіанті D слово олівцем позначає інструмент, яким виконується дія малювання. Запитайте себе: чим вона намалювала? — олівцем. Це класичний орудний інструментальний, де іменник називає засіб або знаряддя дії.
Варіанти A, B і C — це пастки, які виглядають схоже, але мають зовсім інше значення. У варіанті A з братом означає, що брат їхав разом із суб'єктом — це орудний сумісності (їхав у чиїйсь компанії). У варіанті B з портфелями вказує на предмети, які діти несли з собою, — знову сумісність, а не знаряддя. У варіанті C з подругою так само позначає людину, разом із якою відбулася зустріч, — типовий орудний сумісності.
Практична порада: щоразу, зустрічаючи орудний відмінок, ставте два тестові питання: чим зроблено дію? (інструмент) і з ким/чим разом? (сумісність). Якщо відповідь — назва людини або речі-супутника, це сумісність. Якщо це знаряддя, яким виконується дія, — це інструментальне значення, як у правильному варіанті D.
- У словосполученні «до портфеля» визначте відмінок іменника та поясніть, чим ця відмінкова форма відрізняється від форми того самого іменника у реченні «книги в портфелі».
Answer: «До портфеля» — родовий відмінок (напрямок до об'єкта); «в портфелі» — місцевий відмінок (місце перебування). Різні прийменники керують різними відмінками й позначають різні просторові відносини
Коли ви бачите питання про відмінки іменників із прийменниками, перше, що потрібно зробити — визначити, який прийменник використовується та яку граматичну форму він вимагає, а потім звернути увагу на значення (місце, напрямок, приналежність).
У словосполученні «до портфеля» прийменник до в українській мові керує родовим відмінком і позначає напрямок руху до об'єкта (куди? — до портфеля). Закінчення -я підтверджує родовий відмінок іменника другої відміни. У реченні «книги в портфелі» прийменник в із закінченням -і вказує на місцевий відмінок, що позначає місце перебування (де? — в портфелі). Саме це описує варіант C — він правильний.
Варіант A є хибним, бо стверджує, що обидві форми стоять у родовому відмінку. Але «в портфелі» — це місцевий, а не родовий відмінок; закінчення та прийменники різні. Варіант B неправильно називає «до портфеля» давальним відмінком — давальний відповідає на питання кому? чому? і має закінчення -у/-ю, тоді як тут маємо -я (родовий). Варіант D помилково відносить «до портфеля» до знахідного відмінку. Знахідний у цього іменника мав би форму «портфель» (без закінчення -я), і прийменник «до» знахідного не вимагає.
Порада: запам'ятайте пари «прийменник + питання + відмінок»: до → кого/чого? → родовий; в/на + -і/-і → де? → місцевий; в/на + -у/-ю або без закінчення → куди? → знахідний. Це допоможе швидко розрізняти схожі форми на іспиті.
- Яке словосполучення є граматично правильним прикладом вживання іменника в кличному відмінку у звертанні?
Answer: «Дорогий Олексію, я пишу тобі листа» — іменник «Олексію» у кличному відмінку функціонує як звертання до конкретної особи
Коли бачите питання про звертання в українській мові, одразу думайте про кличний відмінок — саме він граматично призначений для вираження звертання до особи чи предмета. Це окрема відмінкова форма, яка відрізняється від інших.
Правильна відповідь — D. Форма «Олексію» є кличним відмінком іменника «Олексій» (чоловічий рід, друга відміна). Іменники другої відміни на «-й» у кличному відмінку отримують закінчення -ю (Олексій → Олексію, Андрій → Андрію). Поєднання «Дорогий Олексію» граматично правильне, бо прикметник «дорогий» узгоджується з кличним відмінком іменника.
Розгляньмо помилкові варіанти. Варіант A — «Олексій» є формою називного відмінка, а не кличного. Хоча в розмовній мові таке вживання трапляється, воно є граматично ненормативним для офіційного чи писемного стилю. Варіант B — «Олексія» — це форма родового відмінка, яка відповідає на питання «кого?», а не «хто?» чи «о, хто!». Родовий відмінок не використовується для звертань. Варіант C — «Олексію» тут подається правильно, але варіант стверджує, що це давальний відмінок — це хибна кваліфікація. Давальний відмінок «Олексію» справді виглядає однаково, однак у цьому контексті це кличний відмінок, а не давальний, бо функція — звертання, а не вказівка на адресата дії.
Порада: Запам'ятайте закінчення кличного відмінка для найпоширеніших типів: -е/-є (брате, вчителю), -у/-ю (батьку, Олексію), -о (мамо, Оксано). Кличний відмінок — типова пастка в тестах, бо його легко плутають з називним.
- Яке з виділених словосполучень у реченні демонструє використання місцевого відмінка іменника?
Answer: «в готелі» — іменник «готелі» стоїть у місцевому відмінку після прийменника «в», що вказує на місце перебування
Коли ви зустрічаєте запитання про відмінки іменників, ключовим орієнтиром є поєднання двох речей: відмінкове питання та прийменник. Місцевий відмінок (локатив) відповідає на питання де? на чому? в чому? при чому? і завжди вживається лише з прийменниками — найчастіше «в/у», «на», «при», «по».
Варіант B є правильним, оскільки словосполучення «в готелі» містить іменник «готель», що стоїть після прийменника «в» і відповідає на питання де? — «відпочивали де? — в готелі». Саме ця конструкція є класичним прикладом місцевого відмінка, що вказує на місце перебування.
Варіант A — пастка для уважності. Слово «подорожі» після прийменника «після» стоїть у родовому відмінку (питання після чого?), а не в місцевому. Прийменник «після» ніколи не керує місцевим відмінком.
Варіант C — схожа помилка. «Біля моря» — це теж родовий відмінок (питання біля чого?). Прийменник «біля» керує саме родовим, тому «моря» тут — не місцевий відмінок.
Варіант D є хибним одразу з двох причин: по-перше, «довгої подорожі» — це означення з означуваним словом у родовому відмінку; по-друге, прикметник і іменник разом не «утворюють відмінок» — відмінок визначається для кожного слова окремо.
Порада: завжди перевіряйте прийменник разом із питанням. Якщо бачите «в/у + іменник» зі значенням місця — це майже завжди місцевий відмінок.
- Скільки іменників у наведеному реченні вжито в родовому відмінку, і які саме прийменники (або їх відсутність) зумовлюють цей відмінок?
Answer: Два іменники: «зошита» і «ручки» вжиті в родовому відмінку після прийменника «без», який завжди вимагає родового відмінка
Коли ви аналізуєте відмінки іменників у реченні, перш за все зверніть увагу на прийменники — вони є головними «сигналами» відмінка. Прийменник «без» в українській мові завжди керує родовим відмінком (відповідає на питання кого? чого?). Це жорстке граматичне правило без винятків.
У реченні «Студент прийшов на лекцію без зошита і ручки» прийменник «без» стосується одразу двох іменників: «зошита» і «ручки» — вони утворюють однорідний ряд, з'єднаний сполучником «і». Обидва стоять у родовому відмінку (зошита — чого? зошита; ручки — чого? ручки). Отже, правильна відповідь — B.
Розглянемо, чому інші варіанти хибні. Відповідь A помилково зараховує «лекцію» до родового відмінка: після прийменника «на» із значенням напрямку іменник стоїть у знахідному відмінку (на що? — на лекцію), а не в родовому. Відповідь C стверджує, що «ручки» має орудний відмінок — це неправильно: сполучник «і» не змінює відмінкового керування прийменника «без», тому «ручки» лишається в родовому. Відповідь D плутає «лекцію» (знахідний) із родовим і безпідставно приписує «ручки» знахідному відмінку.
Порада: завжди перевіряйте, який прийменник керує іменником, навіть якщо між ними стоять інші слова або сполучники. Вивчіть таблицю «прийменник → відмінок»: «без» → родовий, «на» (напрямок) → знахідний, «на» (місце) → місцевий.
- Яка форма іменника використана у виділеному словосполученні «з міста Львів»? Визначте відмінок і прийменник, що керує цією формою.
Answer: Родовий відмінок, прийменник «з» вимагає родового відмінка для позначення місця відправлення або походження
Коли ви бачите питання про відмінок іменника з прийменником, перш за все зосередьтеся на функції прийменника у реченні та на тому, яке значення він передає.
У словосполученні «з міста Львів» прийменник «з» вказує на місце відправлення або походження — звідки саме написала Марія. Саме це значення («звідки?») є класичною ознакою родового відмінка. Іменник «міста» стоїть у формі родового відмінка однини (пор. називний: «місто»), що підтверджується питанням «з чого? з якого міста?». Отже, відповідь A є правильною: прийменник «з» у значенні походження чи початкової точки керує родовим відмінком.
Відповідь B є хибною, бо орудний відмінок відповідає на питання «ким? чим?» і вживається, наприклад, зі значенням спільності дії або інструменту («їхати з другом»). Прийменник «з» дійсно може вживатися з орудним відмінком, але тільки в іншому значенні — не походження.
Відповідь C неправильна, бо місцевий відмінок відповідає на питання «де?» і вживається з прийменниками «у/в», «на», «при» — не з «з». Прийменник «з» із місцевим відмінком не поєднується.
Відповідь D хибна, бо знахідний відмінок вживається з прийменниками «в/у», «на», «за», «через» у значенні напрямку, а не із «з». Власна назва міста не змінює правила керування.
Запам'ятайте: прийменник «з» у значенні «звідки» або «з якого місця» завжди вимагає родового відмінка — незалежно від того, чи іменник є загальною, чи власною назвою.
